Ведучий зізнався, які думки допомогли йому вийти зі стану розпачу.
28 травня о 9:30 в ефірі телеканалу СТБ та на офіційному Youtube-каналі стартує проєкт «Як ти?» з Григорієм Решетником. З телеведучим ми поспілкувались про зіркові одкровення, про те, як змінилося його життя після 24 лютого, та особисті висновки.
— Які три головні висновки ви для себе зробили за час війни?
По-перше, потрібно жити тут і зараз. Цінувати кожну мить життя. Те, що близькі поруч і вони здорові. Є лише тут і зараз. На жаль, великою ціною, війна показала, що насправді є важливим. До 24 лютого ми будували плани, думали, що десь за рогом, за горизонтом, будемо ще щасливішими та успішнішими. А все найкраще – насправді поруч, у рідній країні. По-друге, ніколи не опускати руки. Ми мусимо продовжувати боротися, допомагати іншим, вірити у краще, хоч як би складно не було
. А також – дуже важливо слухати, що підказує вам ваше серце, та робити саме це. Чоловікам – не боятися брати ініціативу у свої руки у питанні спасіння родини. У мене так було під час евакуації з родиною з Києва. Коли велись активні бої в області, я вирішив, що треба вивозити дітей. У столиці, у бомбосховищах, їм було дуже складно морально. Перевезли хлопчиків до рідних у безпечніший регіон України. І, по-третє, більше підтримувати і бути толерантнішими та людянішими до інших. Інколи нам здається, що ми краще знаємо, як кому жити, але потрібно поважати вибір інших.
— Що додає вам сил триматися та підтримувати родину у цей складний час?
Зізнаюсь, у перші дні війни було складно. Я був у відчаї. Не хотілось виходити з дому. Постійно з’їдали думки: як бути, чим допомогти тим, хто на передовій, як оберігати родину та підтримувати батьків. Але я знайшов в собі сили і мотивацію рухатись далі. Мотивація – це діти, родина, їхнє здоров’я та моральний стан. Сьогодні вся Україна – одна велика родина, яка мусить підтримувати одне одного. Також я розумію, що я публічна людина і мій приклад, мої слова важливі для аудиторії. Я роблю прямі ефіри, висловлюю свої думки в соцмережах, почав писати надихаючі вірші. Ми переможемо – ця думка дає сили.
— Ви займалися волонтерством та на своєму прикладі показували, що зараз немає неважливої роботи. Можливо, за цей час сталася якась історія, яка вас особливо надихнула?
Так, ми допомагали країні чим могли і продовжуємо це робити. Це і комунікація з людьми, і індивідуальна допомога близьким та знайомим, евакуація з гарячих точок, підтримка сімей та дітей-сиріт. Коли я бачу діток, які постраждали від рук окупанта, душа розривається… Мені як батьку та просто сентиментальній людині складно спокійно сприймати трагічні дитячі історії.
Ми цього ніколи не вибачимо і не збудемо. Вражають розповіді про те, як діти віддають свої заощадження на допомогу країні. Як старенькі перераховують свої пенсії. Це роблять звичайні люди, в руках яких немає великих заощаджень – вони віддають останні кошти. І все заради перемоги. Самовідданість народу надихає щодня. Я схиляю голову перед кожним.
— Ви розповідали історію про хрещену з росії, яка підтримала повномасштабну війну проти України. А вам доводилося вступати в дискусію з людьми «руського міра»?
З перших днів війни я під постами російських лідерів думок, представників шоу-бізнесу загарбницької країни, писав, що Україна переможе, заявляв свою позицію та отримував величезну кількість хейту. Але зрозумів, що в цьому немає сенсу. Та й не хочу дискутувати з зомбованими людьми. Їх неможливо переконати. Згодом вони й так зрозуміють, що натворили. Вони розчаруються, але буде пізно. На них чекає жахіття. Я відмовився від спілкування з представниками «руського міра». Вважаю, що на це не варто витрачати енергію. Краще її направити на допомогу та єднання українців.
— Розкажіть, як змінились умови роботи у воєнний час? Адже програми продовжують виходити, а ви продовжуєте свою роботу.
З початком війни було не до розважального контенту, яким я раніше займався. Всі мої колеги і телеканали сконцентрували свої зусилля у роботі над єдиним інформаційним марафоном. Я захоплююсь людьми, які із бомбосховищ продовжували вести щоденні прямі ефіри новин. Звісно, певне занепокоєння, що буде далі, було. З’являлися думки, як бути з професією, якій я присвятив 20 років, і яку я дуже люблю. Я дипломований диктор і ведучий телепрограм. Ми відзняли прекрасний дванадцятий сезон «Холостяка», який мав вийти у березні, але так поки і не вийшов. Але українці обов’язково побачать цю надихаючу історію кохання. Я продовжував вірити в команду і телеканал СТБ. І вже через місяць ми запустили дайджест про учасників «Україна має талант», переформатували «Неймовірну правду про зірок» на «Неймовірну правду про українців». Адже сьогодні кожен українець є героєм. Зараз ми запускаємо проєкт «Як ти?», де я спілкуватимуся з улюбленим героями проєктів «Холостяк» і «Холостячка». Дуже радий, що маю можливість на прикладі українців показувати, що ми величезна незламна нація. Сьогодні глядач потребує не лише інформаційного контенту, а й надихаючого та психологічного. І ми робимо все для того, щоб мотивувати його. Не опускаємо руки, як би складно не було. Я сповнений сил та оптимізму. Все точно буде добре.
Discussion about this post