Порлітичний аналітик, письменник Сергій Постоловський переконаний, що Україна переможе у війні. Відповідний допис він розмістив на своїй сторінці у “Фейсбук”.
Ранок п’ятнадцятого дня
Друга армія світу…серйозно?
Звіряче лайно, а не армія!
Армія воєнних злочинів.
1. Вчора російські нелюди скинули бомби на дитячу лікарню у Маріуполі. Пологовий будинок! Це війна проти наших дітей. Росіяни воюють проти вагітних жінок. Ми маємо це чітко розуміти і ніколи цього не пробачати. Знайти кожного! Навіть після війни! Це наш прямий обов’язок. Це новий етап війни. Війни, де кожен з нас вбиватиме ворога, наче скажених собак. Бо так має бути! Звір розуміє тільки силу. Жорстоку, холодну силу. Звір має відчути біль. Біль, який в рази перевершить наш біль. І тоді ми зупинимо звіра, знищивши його.
Зірвана евакуація людей з Бучі та Гостомеля. 50 автобусів залишаються заблокованими окупантами. Це свідчить про те, що російські фашисти не мають іншого аргументу, аніж брати в заручники мирних громадян. Агонія в усій їі потворному та небезпечному прояві. В той же час Amnesty International повідомляє, що авіаудари некерованими бомбами по Чернігову є воєнним злочином (war crime), тобто грубим порушенням звичаїв та законів війни. Якщо хтось думає, що уникне відповідальності, то дуже помиляється. Не уникне! Ми просто цього не дозволимо.
2. Друга армія світу виявилася звичайним лайном. Вони крадуть кур у наших людей, грабують магазини, розганяють протестні мітинги українців в Скадовську, ховаються за нашими дітьми та жінками і як завжди брешуть та не виконують попередні домовленості щодо зелених коридорів для евакуації людей. Російські терористи розуміють, що Кремль їх кинув, що вони нікому не потрібні, що будуть помирати на українській землі, а тому і вдаються до методів справжніх мерзотників. Проте, рано чи пізно до кожного мерзотника приходить кістлява тітка з косою і каже: «Доброго вечора! Я з України».
3. Bellincgat повідомляє, що найбільшою проблемою для російських окупантів наразі є питання логістики. Про проблеми забезпечення армії окупантів свідчить і перехоплена розмова одного путінського вояка з дружиною. Виявляється, керівництво просто забуло про «російське м’ясо», яке послало на вірну смерть до України. Як зазначає Христо Гроздєв, найбільші проблеми – це інвентарні. Бензин, ракети, амуніція – були призначені для війни, що мала тривати 7-8 днів. Зараз є дуже реальна діра у постачанні і ця діра буде тільки поглиблюватися з кожним новим днем.
4. Збройні сили РФ вперше з початку війни визнали наявність строковиків на території України. І нехай вони мямлять, що все це випадково і вже відкликають строковиків, скажемо наступне. Визнання Росією факту відправлення в Україну солдат строкової служби вказує на великі втрати серед таких та неможливість приховати від їх рідних факту загибелі солдат. Росія не змінюється. Вона дурить власний народ, чиїми руками вбиває грузинів, сирійців, чеченців, а тепер і українців. Тому в найближчі тижні можна прогнозувати посилення апатії, хаосу та незадоволення росіян політикою керівництва РФ щодо солдат строкової служби. Можна брехати довго. Але неможливо брехати вічно. Тому бунти будуть. Поки що локальні. Але чим довше російський окупант перебуватиме на території України, тим масовишім буде незадоволення серед населення терористичної федерації. Свято наближається! Не так швидко, як нам цього б хотілося, але воно йде.
5. Відбулась прес-конференція російських військових полонених в «Інтерфакс-Україна». Одна показова цитата: «Нас у Росії вже вважають мертвими, тому що на нас приходять похоронки. Ми хочемо, щоб люди знали, що ми живі. Ми хочемо залишитися в Україні, хоча б поки там діє путінський режим. Ми боїмося туди повертатися, бо через президента Росії ми стали злочинцями».
Інша цитата: «Я також добровільно хочу залишитися в Україні. Бо поки діє путінський закон, складно буде навіть при обміні: або посадять, або розстріляють. Скоріш за все, уб’ють, а батькам просто прийде лист із похоронкою – ваш син загинув невідомо де і невідомо як». Також полонені росіяни говорять про те, що готові боротися проти Путіна. Це вже сигнал. Можна прогнозувати, що в середовищі солдат та середньої офіцерської ланки ЗС РФ назріває бунт. Це закономірність, а не випадковість. І ця закономірність знайде своє місце на руїнах путінського режиму.
6. Змінюється і риторика окупантів. Щось сталось з голосом пропагандиста Соловьова, вже не чути його закликів до повалення «неонацистів» (такий він, ефект озера Комо), чомусь до низу тупить очі Скабєєва, а речниця МЗС РФ Захарова, взагалі, каже, що «в завдання війни не входять ані окупація України, ані руйнація її державності, ані повалення чинної влади. Вона не спрямована проти мирного населення». Звісно, що бреше, як завжди, але це нова брехня, серед рядків якої можна прочитати: «Не виноватая я! Просто наш правитель и наша армия говно».
7. Перший пішов! Прокуратура німецького міста Ганновера скерувала кримінальну скаргу проти колишнього канцлера Ґергарда Шрьодера генеральному прокуророві при Верховному суді Німеччини Петерові Франку. Про це повідомляє Die Welt. Колишньому німецькому лідерові висунуто кримінальні звинувачення – співучасть у злочинах проти людяності у зв’язку з вторгненням російських військ в Україну.
Чому це важливо?
По-перше, ми бачимо, що почалось переслідування проросійських лобістів з рядів європейської еліти, які роками жили на путінські гроші з присмаком людської крові. Роками пропагували та лобіювали інтереси Кремля, а тому зараз будуть відповідати за законами країн, громадянами яких вони є. По-друге, це прецендент на майбутнє. Відтепер лобісти світу навіть за величезні гроші не захочуть мати справу з путінським режимом. Репутація, вона дорожча, аніж долари і євро, яких в Росії з кожним днем все менше і менше.
8. Нові тренди Росії.
По-перше, як вже було зазначено, друга армія світу – звичайнісіньке лайно. І те лайно деморалізоване, а усі спроби його наступу провалюються.
По-друге, нічні черги до банкоматів та пусті полиці в магазинах – нова російська традиція, яка буде ширитися 1/6 суші.
По-третє, інфляція! Вона сьогодні швидше, аніж сама швидка діарея. І з цього унітазу вже їй не вибратись.
9. Ми воюємо, несемо втрати серед наших воїнів та мирного населення. На жаль, не буває війн без смертей. Але ми не просто віримо, а знаємо, що переможемо. Наш символ – це військовий, який рятує дівчинку з Ірпеня; це жінка з автоматом за плечима, яка веде дитину біля київського вокзалу, це тисячі солдатів та офіцерів, які боронять Україну і не чекають на нагороди. Наш символ – це український народ, який ніколи не схилить голову перед ворогом, бо як сказав Валерій Залужний, нам буде тяжко, але точно вже не буде соромно.
Не соромтесь, що ми українці! Ніде і ніколи! Не хвилюйтесь, що ви не на фронті військовому. Для нашої спільної перемоги значення має кожен фронт, бо з крихт ми знову зберемо у ціле свою Україну. Незалежну, демократичну, країну вільних та порядних людей, які не опускають очі перед ворогам, а попелять його своїм зухвалим, гордим поглядом.
А таких ніколи і нікому вже не перемогти!
Слава Україні!
Discussion about this post