Те, що Україна має справу з ордою без честі і гідності, ставало очевидно вже з перших днів вторгнення: коли сліпо били важким вогнем житлові масиви Києва, Харкова, коли відстрілювали на дорогах мешканців, що намагалися втекти з окупованих містечок, коли летіли бомби на пологовий та драмтеатр у Маріуполі…
Утім побачене у звільнених Бучі, Ірпені, у селах і містечках біля Києва, здається, перевернуло уявлення про межу можливих звірств.
Ким є наш ворог, і звідки взялася його глибинна чорнота – про це у своєму пості у фейсбуці написав відомий журналіст і письменник Остап Дроздов. “Nta.ua” наводить повний текст.
«Коли ми сивіємо від масакри, побаченої у звільнених містечках навколо Києва у 3-му тисячолітті й 21-му столітті в центрі континентальної Європи – це все є новітнім літописом старого перевіреного звірства орди, яка ще 800 років тому діяла з таким же ненависним захланством.
Ми маємо справу не з рос.солдатом. Ми маємо справу з рос.нутром. Бо солдат – це професія, яка теж має честь. А нутро – це базова природа, поклик душоньки, серцевина справжності. У росіян воно таке, яке задокументоване на макабричних кадрах новітнього геноциду.
Те єднання чорних душ, яке ми з жахом спостерігаємо в оркостані, має глибоку природу. 83% підтримки війни проти України – не випадкова й не штучна цифра. Приріст +12% за президента з початку «спецоперації» – це не наслідок нагонки зомбоящика і пропаганди. Ця цифра не роздута й не висмоктана. Вона органічна.
У росії відбувся токсичний «суспільний договір». Знизу, на рівні простонароддя – мародерне єство, базова підоснова насильства, агресивна аморальна утроба. Зверху – їхній легітимний покровитель і натхненник.
Путін поставив на найгірші риси у своєму народові – і не прогадав. У такому неможливо дати маху.
Його історична місія вже звершена – він вивільнив, відфонтанував, відкоркував назовні і всьому світові показав нутро цілого народу, його тельбухи, його сіль, його квінтесенцію.
Свій верховний план винищити Україну він довірив, властиво, не професійним солдатам, а злегка підкутому простому люду, який поколіннями мешкав не лише без централізованої каналізації, асфальту та вуличного освітлення в дєревнях, але й без етичної системи координат.
Для простолюддя прийти поруйнувати, помародерити, погвалтувати, пограбувати, постріляти в потилицю – це просто-напросто бути собою. І лідеру треба було лишень заохотити це. Ця вся незчисленна рать ішла сюди з задоволенням красти все підряд і окупити своє «відрядження», бо їхні дуньки з нетерпінням чекають на килими, ноути, м’ясорубки, шуби й ношені ліфчики.
У росії інтереси соціального дна і цинічних верхів співпали на 83%. Нутро в них таке. Нутро».
Як наголошує видання, усі світові видання вже написали про злочини росіян під Києвом. У фокусі журналістів опинилася Буча, де знайшли величезну братську могилу з цивільними. Сотні похованих у братській могилі в Бучі під Києвом – наголосили в арабській Aljazeera.
Після відступу росіян у Бучі залишилися мертві тіла мирних мешканців – зазначили в агенції Reuters.
«Під час відступу російська армія масово вбивала мирних мешканців, учиняла військові злочини. Жодні німецькі гроші не повинні більше надходити до Росії», – таку думку висловив головний редактор Bild Йоханес Бойє.
Сцени відчаю та смерті, коли росіяни відступають із передмість Києва, – таке побачили медійники з американської New York Times
«Світу потрібно пам’ятати, що російські злочинці залишили свій слід не тільки у Бучі: Гостомель, Мотижин, Ірпінь, Іванків. І це тільки Київська область. А скільки спаплюжених життів і міст залишилися у всій Україні – десятки, сотні та тисячі. Не забудемо та не пробачимо», – наголосили в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки ЗСУ.
Discussion about this post